Кривошей Т.
В. - учитель трудового навчання
Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №33 Херсонської міської ради.
Українська народна вишивка як засіб формування історичної пам'яті
учнів на уроках трудового навчання
Кривошей Т.В.
УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИЧНОЇ
ПАМ'ЯТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
Важливою складовою змісту національного виховання е розвиток
трудової активності школярів. Зміст національного виховання забезпечує
розуміння економічних законів і проблем суспільства та шляхів їх розв'язання;
розвиває мотивацію до праці, усвідомлення життєвої потреби трудової активності,
ініціативи, підприємництва, здатність до соціальної творчості як умови
соціальної адаптації, конкурентоспроможності й самореалізації особистості в
ринкових відносинах. З цього випливає, що проблема національного виховання
школярів у процесі трудового навчання має комплексний характер. Національне
виховання реалізується як планомірна виховна діяльність, спрямована на
формування у вихованців почуття патріотизму. Воно включає розвиток любові до
Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до
рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни;
потребу зробити овій внесок у долю батьківщини; інтерес до національного
спішування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу. Національне
виховання використовує такі засоби: рідну мову, родовід, рідну історію,
краєзнавство, природу рідного краю, народну міфологію, фольклор, національне
мистецтво, народний календар, національну символіку, народні прикмети і
вірування, виховні традиції, національні традиції, звичаї та обряди.
Важлива мета трудового навчання у школі - патріотичне
виховання особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного
самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин. У трудовому
вихованні школярів великої уваги потребує формування національного рис їхнього
характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти й милосердя,
вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги,
організованості, ощадності,, хазяйновитості. Не менш важливе значення має
вироблення духовно- моральних та вольових ріс патріотизму: працьовитості,
розумної ініціативи, відповідальності, національної свідомості, рішучості й
наполегливості, сумлінного ставлення до навчання, охайності, дисциплінованості,
згуртованості, чесності, людської гідності, скромності, взаємної пошани й
терпимості, історичної пам'яті учнівської молоді, осудливого ставлення до
егоїзму, неробства. Таким чином цей процес передбачає засвоєння духовної і
матеріальної культури нації, формування національної свідомості і досягнення
духовної єдності поколінь.
Зауважимо, що на уроках трудового навчання одним із засобів
патріотичного виховання є процес ознайомлення дітей із українською народною
вишивкою. Саме вишивка - є одним із джерел передачі і знайомства з
національними культурними звичаями. Пригадаймо, що в українському селі це був
поширений вид роботи, в який вкладали певний зміст і звичаї, в той час як у
місті він зустрічався набагато рідше і в основному у знатного населення. На
міську вишивку більшою мірою впливали не культурні традиції, а модні течії того
часу. Вишивка і на сьогодні, в світі високих технологій і машинної праці, не
втратила своєї актуальності й популярності. Речі прикрашені вишитим орнаментом
подушки, рушники, серветки та ін. набувають незвичайності і оригінальності.
Вишиті картини часто цінуються вище написаних олією на полотні [4].
При вивченні теми «Українська народна вишивка» необхідно,
по- перше, зазначите, що вишивка - це поширений вид декоративно-прикладного
мистецтва, який виник давно – корені його сягають у глибину віків.
По-друге, ознайомте дітей із історією виникнення вишивки, з розвитком цього
мистецтва на теренах України. Зокрема надайте такі відомості: Мабуть ніколи
людство не зможе довідатись, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний
мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, оскільки
недовговічність і тканини та ниток призвела до того, що наука позбавлена
можливості точно визначити час виникнення цього ремесла. Сам найдавніші| зразки
вишивки збереглися у музеях Європи, що відносять до і V ст. н. е., а пам'ятки
української вишивки збереглися лише за кілька | останніх століть (найбільше в
музеях вишивок XIX ст.). Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і
мандрівників минулого ! дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання
на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його
не переривався ніколи - починаючи з незапам'ятних часів і до наших днів.
Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки
перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території
нашої держави - 1 трипільські племена (доба пізнього неоліту, початку періоду
бронзи). ! Вишивкою був прикрашений одяг мешканців причорноморських степів, про
що свідчить давньогрецький вчений Геродот. Відомо багато археологічних доказів
відносно давності і поширеності народних звичаїв вишивати одяг. У Черкаській
області було знайдено скарб, що І датується VI ст. н. е. Серед інших речей тут
виявлено срібні бляшки | з фігурками чоловіків, одягнених у широкі сорочки з
вишивкою на грудях, - ще недавно так одягались українські селяни. Бляшки,
подібні до знайдених, було виявлено на Балканах. Науковці вважають, що їх і
занесли туди слов'яни з Середньої Наддніпрянщини. На бляшках і зображено воїна
так виразно, що видно вишивану вставку на сорочці. Арабський мандрівник
Ібн-Факулан (X ст. н. е.) у своїй оповіді про русів зазначає, що вони мали
вишитий одяг. У часи КИЇВСЬКОЇ Русі мистецтво ] художньої вишивки дуже високо цінувалось.
Сестра Володимира ' Мономаха Анна-Янка організувала в Києві, в Андріївському
монастирі, школу, де молоді дівчата вчились вишивати золотом і сріблом. |
Археологічні розкопки підтверджували значне поширення вишивання , у
стародавньому Києві: на фібулах і срібних браслетах XIII ст. [ зображено
постаті в сорочках з широкими вишиваними манишками. І В Іпатіївському літописі
від 1252 року говориться, що князь Данило Галицький під час зустрічі з королем
був одягнений в кожух, обшитий І золотими полосами-мережками, італійський
мандрівник Жільбер де Пануа, який перебував у 1412 р.-1421 р. на території
України, згадував, що рукавиці і шапки руські були оздоблені вишивкою. На
малюнках та іконах того часу бачимо зображення людей у вишиваному одязі, що і
своїми узорами мало чим відрізняється від сучасних, характерних для певної
місцевості, орнаментів. На рубежі ХVI-ХVІІ ст. починається могутня хвиля
відродження української культури, розвитку різних видів мистецтва, в тому числі
і вишивання. Арабський мандрівник і письменник Павло Алелський, який у 1654 та
1656 рр. проїздив через Україну, описуючи побут українців, зазначив, що у дочок
українських міщан та Київських вельмож головні убори гаптовано золотою ниткою
(1].
По-третє, надайте відомості про український одяг, відмітьте,
що він обов'язково був прикрашений вишивкою. Так, зауважте, що чи не
найяскравішим втіленням багатого і розмаїтого мистецтва народної вишивки е біла
вишивана сорочка - невід'ємна складова частина українського народного вбрання,
як чоловічого так і жіночого. Кожна мати старалася вишити своїм дітям сорочки.
В цю вишивку вона вкладала всю теплоту свого серця і душі. Діти повиростали. Де
б не закинула їх доля, вдягаючи вишиванку, вони завжди відчувають материнське
тепло серця і душі, і жіночий одяг оздоблювався надзвичайно гарно. Кольорова
плахта, вишита старанно підібраними ніжними тонами, яскрава керсетка, яскрава
шовкова попередниця, барвиста вишита сорочка - в такому одязі дівчина виглядала
мальовничо, нагадуючи букет живих квітів. Звичайно, не всі дівчата в той час
могли дозволити собі мати одяг з такого полотна, бідні одягалися в сорочки з
грубого полотна, але за оздобленням і вишивкою їхній одяг не поступався перед
одягом багатих.
По-четверте, варто зазначити, що вишиванням на Україні
займалися майже виключно жінки. Для цієї роботи використовувалась кожна зручна
нагода: досвітки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та
зимовими вечорами. Дівчата вишивали і пісень співали, наприклад «Вишивала я
хустку». Готуючись вийти заміж, кожна дівчина, як правило, повинна була мати
багато різних вишиванок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді
й понад 100 сорочок з тонко виробленого і вибіленого полотна: для Зуденної
роботи, свята, посагу, на весілля, тобто для потреб протягом /сього життя.
Дівчата змагалися між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів
орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був геого роду характеристикою
майстерності дівчини, П працьовитості. Поганою нареченою вважалася та давнина
яка не оволоділа цим майстерством змалку. Так, в одній з народних пісень сестра
радить Зратові кращу обраницю, вказуючи на її переваги: «Вона вміє шити-
зишивати і гарних пісень співати» [2].
По-п'яте, поясніть учням, що вишиванки були оздоблені
гарактерним для кожної місцевості орнаментом, тому порівняно легко відрізнити
полтавські від подільських, гуцульські від поліських зишиванок Вони різняться
орнаментом, технікою виконання та сольоровою гамою. Орнаментальні мотиви
українських вишивок :ягають своїм корінням у місцеву флору та фауну, в
історичну градицію. За мотивами орнаменти вишивок поділяють на три групи:
геометричні; рослинні; зооморфні.
В основі
рослинного орнаменту лежать прагнення перенести у вишивку красу природи, фасу
рідного краю. В українській вишивці часто використовується такі мотиви, як
«виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок». Деякі з них несуть на собі
відбиток стародавніх символічних уявлень народу, мотивів життя і пісень,
наприклад, пісня «Несе Галя воду».
У вишивках
зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються: кінь, заєць, риба; з птахів -
півень, голуб, зозуля... В багатьох випадках зооморфні орнаменти є своєрідними
і властивим саме цій вишиванці, І Ці образи можна зустріти і в українських
народних піснях: «Ой чий то і кінь стоїть», «Летіла зозуля...» та ін. [3].
Народна художня
вишиванка України при своїй єдиній стильовій І основі дуже різноманітна. В
кожній області вона має свої відмінності та | характерні особливості вишивання
в різних районах України. Так, художні вишивки класифікують за характерними
рисами етнографічного району: Полтавщини, Чернігівщини, Тернопільщини,
Вінниччини, Карпат та Прикарпаття, Закарпаття, Харківської області, Львівської
області, Івано-Франківської області, вишивки південних областей України.
По-шосте, слід підкреслити,
що і сьогодні вишивка - це модно і сучасно. Художнє вишивання широко і
різноманітно застосовують для оздоблення одягу, а також для оформлення
сучасного інтер'єру, нею | прикрашають різні речі, які є не тільки прикрасою, а
й символом і належності до української нації. Так, наприклад, як і сотні років
тому, не старіє стародавнє мистецтво вишивання рушників, які є традиційною
прикрасою українського народного житла. Розвішані у світлицях на стінах і над
образами, вони надають їй охайності, святковості та затишку. Вишитий рушник -
неодмінний атрибут багатьох народних обрядів та звичаїв. Він використовується в
сучасних обрядах весілля, при зустрічі дорогих гостей хлібом-сіллю та ін.
Оздоблення рушників - це невичерпна скарбниця народної фантазії. Це лише
невеличка краплина творчого доробку нашого народу.
Поряд з
традиційними атрибутами оздоблення житла (серветки, скатертини, доріжки тощо)
помітного розвитку набуло мистецтво вишивання портретів та образів. На сьогодні
релігійний мотив займає значне місце в українській народній вишивці. Так,
наприклад, стіни сучасних осель, класів, кабінетів прикрашають не лише
образами, а й портретами Т.Г.Шевченка та ін. відомих українців.
Підводячи
підсумки, зазначимо, що на сьогодні на уроках трудового навчання важливого
значення набуває національне виховання особистості. Цей процес передбачає
засвоєння духовної і матеріальної культури нації, формування національної
свідомості і досягнення духовної єдності поколінь, а одним із засобів
формування історичної пам'яті учнівської молоді на уроках трудового навчання є
процес ознайомлення із українською народною вишивкою.
Література:
1. Українське народознавство: Навч.
посібник / За ред. СЛ1 Павлюка, Г.Й. Горинь, Р.Ф. Кирчіва. - Львів: Фенікс,
1994.
2. Культура і побут населення України:
Навч. посібник/ В.І. Наулко, Л. Артюх, | В.Ф. Горленко та ін. - 2-е вид., доп.
та перероб. - К.: Либідь.
3. «Знаки 155 стародавніх українських
вишивок». Київ, 1992.
4. Вплив мистецтва народної вишивки на
виховання учнів [Електронний ресурс]. -Режим доступу:
http://www.05Mv.in.ua.htin
Формування творчої особистості школяра в педагогічній спадщині В. О.
Сухомлинського
Кривошей Тетяна В'ячеславівна - учитель трудового навчання, образотворчого мистецтва, художньої
культури Херсонської загальноосвітньої школи №33 Херсонської міської ради.
Проектна діяльність як засіб активізації
пізнавальних інтересів школярів
Кривошей Тетяна В’ячеславівна - учитель трудового навчання Херсонської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів №33 Херсонської міської ради.
Комментариев нет:
Отправить комментарий